Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ ПОХИЛОГО ВІКУ

2013

Актуальність психологічного дослідження хворих на епілепсію похилого віку полягає у необхідності розв’язання проблеми надання кваліфікованої допомоги  таким хворим,  кількість яких значно збільшилась протягом останніх десятиліть.

Метою цього дослідження стало порівняльне вивчення психологічних особливостей хворих на епілепсію у пізньому віці.

До дослідження включено 2 групи хворих на епілепсію похилого віку: в першій  групі захворювання починалося у молодому віці та тривало до старості; у другій  – захворювання починалося у віці після 50-55 років. Спостереження за хворими здійснювалися у динаміці на протязі кількох років. У хворих першої групи відзначалися: виражені зміни особистості за епілептичним типом; інтелектуально-мнестичне зниження або деменція; психотичні стани; дисфорії.  Перебіг захворювання у хворих другої групи був менш важким. Зміни особистості були менш вираженими, ніж у хворих першої групи. Переважали розлади пам'яті за судинним типом, емоційна лабільність, депресивні включення.

Результати. При психологічному дослідженні хворих першої групи відзначалися труднощі при роботі з абстрактним матеріалом (найчастіше у вербальних методиках); при тлумаченні логіко-граматичних конструкцій та встановленні зв’язків; грубі порушення як слухомовної, так і зорової пам'яті. Був значно уповільнений темп сенсомоторних реакцій. Відзначалися афатичні розлади. До особистісних змін відносились в'язкість, торпідність, стенічність у поєднанні зі зниженням критики; егоцентричність, завищений рівень домагань.

При психологічному дослідженні хворих другої групи відзначалася емоційна нестійкість, схильність до перепадів настрою, песимістична оцінка майбутніх перспектив, застрягаємість на негативних переживаннях. Зниження пам'яті носило нерівномірний характер. Увага характеризувалася нестійкістю. Відзначалася виснаженість психічних функцій. Ступінь зниження інтелекту не досягала вираженої.

Висновки. Вивчення психологічних особливостей хворих на епілепсію похилого віку показало переважання змін особистості, виражених інтелектуально-мнестичних розладів, більшу частоту дисфорій у хворих першої групи. Превалювання емоційної лабільності, депресивних розладів, нерівномірності порушень когнітивних функцій було характерним для хворих другої групи. Таким чином, при наданні професійної кваліфікованої допомоги хворим на епілепсію похилого віку належна увага має бути приділена правильному психологічному дослідженню з вивченням пізнавальної та особистісної сфер пацієнтів, а також професійним рекомендаціям щодо подальшого вибору соціально-реабілітаційних заходів.