Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

ХРОНІЧНЕ СИСТЕМНЕ ЗАПАЛЕННЯ У ПАТОГЕНЕЗІ АМІЛОЇДОЗУ І ДЕМЕНЦІЇ

2014

Ще з 80-х років минулого століття відомо про наявність хронічного системного запалення (ХСЗ) у патогенезі деменцій. Під терміном ХСЗ розуміють хронічну гіперактивність імунної системи, насамперед її мононуклеарної фагоцитарної ланки, яка продукує надмірну кількість цитокінів запалення (IL-1, TNF-α, IL-6, IL-8). При цьому відмінність між хронічним системним і традиційним гострим запаленням, що розвивається у відповідь на інфекцію або травму полягає в тому, що гостре запалення є короткочасним епізодом, під час якого рівень цитокінів підвищується в десятки і сотні разів, тоді як фактор хронічного запалення діє довгостроково, а вміст цитокінів підвищується лише у 3-4 рази. Таким чинником ХСЗ може виступати надлишок β-амілоїдних пептидів, які при хронізації нейрозапалення накопичуються, агрегують і спричинюють перебіг амілоїдозу. За ціль дослідження правило вивчення запалення і амілоїдогенний статус при деменції різного ґенезу. Методи. У дослідження було залучено 53 пацієнти, похилого віку (65±8 років). Ступінь когнітивного зниження коливався від помірного при «м’якій» деменції до грубих органічних порушень когнітивних функцій при синдромі деменції. Обстежених пацієнтів було розподілено до двох груп: основна група ХА (25 пацієнтів з деменцією унаслідок хвороби Альцгеймера) і група порівняння СД (28 пацієнтів з діагнозом судинна деменція). У сироватці крові імуноферментним методом вимірювали концентрацію цитокинів (IL-1β, TNF-α, IL-6, IL-10) відповідними наборами реагентів ИФА-БЕСТ (Росія) і β-амілоїдних пептидів 1-40 та 1-42 (Invitrogen BCM Dianostics, USA). Статистичну обробку даних виконували у програмі Statistica 6.0. Критичним рівнем вірогідності розбіжностей вважали 0,05 за t-критерієм Стьюдента. Результати. Встановили, що у групі СД рівень прозапальних цитокінів першої хвилі (IL-1β, TNF-α) перебільшував норму у 2,5 і 38 разів, відповідно. Тоді як у основній групі ХА – лише IL-1β сягав верхньої межі нормального діапазону. Концентрація плейотропного IL-6, що вивільнюється у другу фазу цитокінової стимуляції і постає індуктором синтезу гострофазних білків, виявилась наднормальною лише у групі порівняння, а вміст протизального IL-10 перебував у межах нормальних показників. Показники амілоїдогенезу βА40 і βА42 у пацієнтів з хворобою Альцгеймера теж не відрізнялися від норми, тоді як у хворих на судинну деменцію вміст βА40 у сироватці крові виявився збільшеним на 30%. Висновки. Судинні ураження головного мозку при наявності схильності до ХА провокують не лише хронізацію запалення, а й автокаталіз амілоїдного каскаду. Одержані дані свідчать про роль хронічного системного запалення як чинника розвитку нейродегенеративної деменції, що стоїть на патогенетичній драбині вище амілоїдного каскаду. Тому адекватне діагностування перебігу амілоїдозу і активне усунення чинників ХСЗ доречне на доклінічній стадії ХА, бо у пацієнтів з вже задекларованим діагнозом на пізніх етапах амілоїдогенного процесу βА40 і βА42 гублять свою маркерну значимість для даної патології.