Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

ОСОБЛИВОСТІ НЕВРОЛОГІЧНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ З ХВОРОБОЮ АЛЬЦГЕЙМЕРА

2014

Поширеність деменції серед людей віком понад 65 років становить 5,4% і збільшується з віком. В більшості випадків деменція зумовлена хворобою Альцгеймера (ХА).

Мета: вивчити особливості неврологічних порушень у пацієнтів з ХА.

Методи дослідження: клініко-неврологічне, клініко-психологічне дослідження з використанням шкал ММSE (Mini-Mental State Examinations), ішемічної шкали Хачинського (Hachinski V.C., 1975).

Результати. Нами обстежено 24 пацієнта у віці від 62 до 86 років з синдромом деменції із встановленим діагнозом: ХА. Хворі були розподілені на дві групи: 1 - ХА з раннім початком (до 65 років) і 2 - ХА з пізнім початком (після 65 років). 1 групу складали 9 пацієнтів (3 чоловіки, 6 жінок), середній вік яких був 65,6±6,6 років, середній вік на початок захворювання — 61,1±4,6 років, 2 групу складали 15 хворих ( 4 чоловіки і 11 жінок), середній вік яких був 77,6±5,8 років, середній вік на початок захворювання — 72,8±5,2 років.

Аналіз об’єктивної неврологічної симптоматики дозволив виділити провідні неврологічні синдроми у обстежених хворих. Синдром паркінсонізму виявлявся у 11,1% хворих 1 групи і у 14,2% пацієнтів 2 групи. Переважно він був представлений акінетіко - ригідними порушеннями помірної виразності, відносною симетричністю симптоматики, відсутністю тремору спокою, ретро - і латеропульсій, ходи «дрібними кроками», застигань, а також відсутністю реакції на леводопу. Порушення ходьби і постуральної нестійкості без гіпокінезії і ригідності були визначені у 22,2% хворих 1 групи і у 40,0% пацієнтів 2 групи. У 2 хворих спостерігалися порушення ходи за типом сенільної дісбазії, у 4 хворих на ХА з пізнім початком було відмічено порушення ходи за типом лобової дісбазії (або апраксії ходи). Псевдобульбарний синдром виявлявся у 33,3% пацієнтів 1 групи і у 42,8% пацієнтів 2 групи. У більшості випадків він відповідав легкому ступеню виразності, найчастіше проявлявся патологічними аксіальними рефлексами, іноді - порушеннями мови за типом дизартрії, епізодами насильницького сміху або плачу. Пірамідний синдром був виявлений у 22,2% пацієнтів 1 групи і у 33,3% хворих 2 групи і визначався відносно симетричним пожвавленням сухожильних рефлексів і рефлексом Бабинського. Стереотипії спостерігались у 11,1% пацієнтів 1 групи і у 20,0% хворих 2 групи і проявлялися простими ритмічними рухами в кінцівках, що постійно повторювались: потирання рук, хлопання у долоні, погладжування столу або одягу. Неврологічні порушення при ХА з раннім початком в меншій мірі були пов'язані з когнітивними розладами ніж при ХА з пізнім початком.

Висновки. У хворих з раннім початком ХА неврологічні порушення розвивались як самостійний синдром паралельно з когнітивною дисфункцією. Характерною для цих хворих була невідповідність між виразністю когнітивного дефіциту і неврологічних синдромів, що відображає мозаїчність в розподілі дегенеративного процесу. У пацієнтів з пізнім початком ХА відзначалося зростання соматичної патології (артеріальної гіпертензії, атеросклерозу), що відображало роль судинного компоненту в розвитку неврологічних синдромів.