Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

АЛІМЕНТАРНИЙ ЧИННИК У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДІЯЛЬНОСТІ ОСНОВНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ

2014

Безпрецедентні демографічні зміни трансформують сучасний світ. До 2050 року число літніх людей в світі вперше в історії людства перевищить число молодих людей. Постаріння населення вже зараз має велике значення і кардинальним чином позначається у всіх сферах повсякденного людського життя. Особливу роль у підтримуванні нормального функціонування організму людини похилого віку відіграє харчування. Відповідно дослідженням вітчизняних та закордонних авторів існує пряма залежність між вікзалежними патологіями та вітамінним статусом людей похилого та старечого віку.

Метою даної роботи є наукове обґрунтування складу біологічно активних речовин, а саме вітамінів та мікроелементів, для проектування інгредієнтів та конструювання технологій спеціальних продуктів для геродієтичного харчування.

Оптимізацію вітамінної забезпеченості людей похилого та старечого віку, що страждають вікзалежними патологіями, треба розглядати як частину комплексного лікування через споживання харчових продуктів геродієтичного призначення, розроблених з урахуванням фізіологічних потреб конкретного контингенту. Так, дефіцит тіаміну (віт.В1) порушує сполучення гліколізу з циклом трикарбонових кислот, торомозит утилізацію глюкози та знижує толерантність до цього вуглеводу. Недостатність рибофлавіну (віт.В2) порушує окислення жирів та ФАД-залежні ланки окислювального фосфорилування, тим самим підвущуючи навантаження на інсулінозалежні процеси утилізації глюкози. Порушення обміну триптофану, що розвивається при дефіциті піридоксину (віт.В6) призводить до накопичування ксантуренової кислоти, яка утворює з інсуліном неактивний комплекс. Дефіцит біоантиоксидантів (аскорбінова кислота, токофероли, каротиноїди) сприяє розвитку атеросклеротичних змін сосудів та обтяжує порушення клітинного імунітету, які виникають при цукровому діабеті. Загальнозвісна роль вітаміну D, активні гормональні форми якого на генетичному рівні регулюють процеси всмоктування кальцію у кишечнику та його утилі- зації у кістковій тканині. Поряд з кальцієм та кальціферолами важливу роль у профілактиці остеопорозу мають такі вітаміни та мікроелементи як аскорбінова кислота, рибофлавін, піридоксин, філохінон, магній, цинк, мідь, марганець, кремній, фтор, бор інші. Значення вітамінів С та В6 для остеогенезу визначається їх роллю у синтезі і дозріванні білку колагену кісткової тканини, який надає кісткам пружність та опір до деформації. Аскорбінова кислота каталізує гідроксилювання залишків пролінув молекулі колагену при утворенні оксипроліну, тобто безпосередньо бере участь у процесі створення колагенового волокна. Тривалий дефіцит вітаміну С викликає зміну скелетних кісток та призводить до остеопорозу. Рівень філохінону у сироватці крові корелюється з щільністю кісток.

Розробляючи харчові композиції геродієтичного призначення, необхідно врахувати взаємодію вищеперерахованих нутрієнтів між собою. Для раціонального застосування багатокомпонентних страв значення мають явища синергізму та антагонізму. Враховуючи обмінні процеси, які мають деякі відмінності для похилого віку від людей середнього віку, в раціоні повинні бути присутні харчові геропротектори, які б нормалізували протікання біохімічних перетворень.